Досягнення

2013 рік став роком потрясінь для прихильників самобутнього київського заводського клубу. Спочатку минулий ФК Оболонь, що роздирається протиріччями топ-менеджменту і спонсора, зійшов у небуття, знявшись з першої ліги, а вже тієї ж зими з’явився новий клуб — ФК Оболонь-Бровар, який вже цілком належав однойменномупивному гігантові і повинен був розпочинати свій шлях з низів. Новий клуб зібрав склад, в якому знайшлося місце талановитим місцевим дебютантам, а також ветеранам оболонського клубу Корневу і Иващенко-старшому. У лютому Оболонь-Бровар зіграв свій перший товариський матч, потім прийняв участь двома складами у своєму першому турнірі — Меморіалі Щанова- 2013, а ще черезмісяці півтора стартував в аматорській першості України.

Завдяки імені і репутації спонсора, а також відмінній інфраструктурі, Оболонь-Бровар в рекордні терміни отримав атестат і стартував в другій лізі. Серед професіоналів команда Солдатова дебютувала в зовсім молодому складі (на старті сезону її середній вік складавблизько 22 років), але навіть при цьому їй вдалося приємно здивувати декількома перемогами — наприклад, над тим, що ставив мету підвищитися в класі Гірником (відразу два виграші, один з яких — розгромний), а також міцним Кременем і Сталлю (по 4: 2). Лише у матчі з ФК Тернопіль «пивовари» залишилися украй невдоволеними,так суперник двічі відігравався з сумнівних пенальті.

Пішовши на зимовий антракт, оболонці традиційно прийняли участь в зимових турнірах обласної федерації столичного регіону. Та ще як прийняли участь — виграли Меморіал Щанова- 2014. А тренерський штаб зумів внестив кадровий потенціал необхідні зміни. Хоча команда необійшлася без втрат (найсерйозніша з них — це, звичайно,відхід раззабивавшегося Іващенко-молодшого в перволігову Олександрію), її придбання вийшли набагато переконливішими. Фактично, посилені були усі ланки, окрім оборонного, та і тут винахідливий Солдатов знайшов внутрішні резерви — в центрі оборони досить непоганий дует створили номінальні хавбеки Корнев і Гордийчук. Причому, якщо перший — опорник — восени вже пробувався на цьому місці, то другий — крайній хаватакуючого толку — приємно здивував таким своїм переродженням.

Отже, якою була оболонська команда в другій частині сезону? За місце у воротях конкурували досвідчений новачок Мусієнко, гравець збірної Дяченко та юний Федорівский (останній особливо допоміг команді під кінець сезону). У центрі оборони, як ми вже говорили, у результаті затвердилися захисники Корнєв і Гордийчук, на флангах частіше грали Кіцута та Майданевич (справа також могли зіграти Лещенко та Березанский). У опорній зоні грали Проневич та Фаворов (трохи вище), також могли вийти в центрі півзахисту Лук’янец та Іашвілі (він ще і в захисті здатний зіграти). До непізнавання змінилася група атаки. Гренадер Корольчук виходив, здебільшого, з другої черги, а новачки Продан разом з тим, що грає трохи глибше Гараняном користувалися підтримкою мобільних і таких, що постійно міняються місцями Коваленко і Бровченко. За традицією виходили допомагати півзахисту і продовжувачі відомих династій — Слободян-молодший та Заворов-молодший.

Почавши весняний цикл натужно, оболонці поступово набрали хід. Спочатку вони поступилися з різницею в один м’яч командам з Полтавщини (Гірник-Спорту та Кремню), потім на жилах завоювали трудові домашні перемоги над білоцерківцями, овідіопольцами та черкащанами. Є думка, що команді Солдатова вже цього сезону під силу було боротися за підвищення в класі, хоча і були об’єктивні причини, чому вона все-таки не змогла увійти до четвірки (все-таки, після реорганізації склад, що постійно оновлюється, ще потрібно було створити і награти під перспективу). І хоча команда прогресувала, їй все-таки важко було поспіти за такими добре укомплектованими та досвідченими колективами, як Сталь або Гірнки-Спорт.

Ось і в Новій Каховці «пивовари» зазнали прикрої поразки від місцевої Енергії, причому, аутсайдер грав жваво та агресивно і міг забити навіть більше, ніж один м’яч. Під кінець сезону Оболонь-Бровар розгромила Скалу та Макіїввугілля, у бойовому матчі вирвала вольову перемогу над Шахтером- 3, а в Тернополі добилася принципової нічиєї з місцевими «муніципалами»,причому, знову не обійшлося без скандалу, і невдоволені суддівством гості трохи не зійшли з поля. Кінцівку кияни змастили розгромною поразкою в Дніпродзержинську, але об’єктивно, як для дебютного сезону і формування складу, цей чемпіонат потрібно заносити їм в плюс.

Цікаві факти:

— Оболонь-Бровар можна сміливо назвати «грозою авторитетів». У восьми матчах проти команд, що фінішували у результаті в першій п’ятірці, команда Солдатова набрала 11 очок і програла обидва матчі з цих суперників тільки Гірник-спорту;

— чотири рази (!!!) київські «пивовари» скидали лідера другої ліги : в 11 турі вони обіграли і скинули з першого місця Мир з Горностаївки, в 16 турі після нічиї з «пивоварами» покинув вершину ФК Тернопіль, в 18 турі кияни перемогли з рахунком 4 : 2 Сталь, яка теж вимушена була поступитися лідерством, а в 21 Оболонь-Бровар розгромив гірник з рахунок 6 : 0, і завдяки цьому дніпродзержинці повернули сам «жовту майку лідера»;

— ряд гравців оболонців викликалися у збірні (Фаворов і Дяченко — в «другу молодіжку», а потім пробували сили і в»першій», Назарій Федоривський був викликаний на збір та товариську зустріч у Вірменію);

— у складі «пивоварів» грає наймолодший автор гола другої ліги — 16-річний Мар’ян Литовчак. Він же був і наймолодшим гравцем чемпіонату, поки його досягненняне перекрив овідіополец Лиховидов-молодший;

— команді належить найбільша в сезоні нічийна серія — 3зустрічі підряд (такі ж вдалися і Гірникові з Тернополем).