Богдан Козій: в “Оболоні Бровар-2” від нас вимагають якісного футболу, а не результату

Розповідь про те як у 20 років потрапити в професіональний футбол.

Півзахисник “Оболоні-Бровар-2” Богдан Козій в ексклюзивному інтерв’ю пресслужбі ПФЛ розповів про свій нелегкий та цікавий шлях в футбольному житті. Ця історія може стати прикладом та натхненням для української молоді.

Початок шляху

– Я починав в команді “Любомир”, що базується в Ставищах на Київщині, – зізнався талановитий атакувальний півзахисник пресслужбі ПФЛ. – Команда хоч і сільська, але рівень тут гарний, бо ми років з 12 вже стабільно грали на першість Київської області. А ще за декілька років “Любомир” заявили в Першу лігу ДЮФЛ. Також встиг пограти на Волині вже у вищій лізі ДЮФЛ. Було трохи складно перелаштовуватися, адже футбол вже був на рівень вищий. Після цього в мене був рік простою, тому лише грав за свою університетську команду. Вже згодом в “Любомирі” прийняли рішення створити команду U-19, але мене туди взяли не відразу, а тільки після того як команду “Любомира” очолив Сергій Віталійович Живий, який вже мене й запросив, з ним мені вдалося знайти спільну мову.

Зацікавленість “Оболоні Бровар”

– З киянами ми грали на першості ДЮФЛ, де якраз мене вперше й побачили. До речі, “Оболонь Бровар” так само як і “Колос” з Ковалівки були нашими головними конкурентами. Потім Сергій Третяк  порадив мене та ще декілька хлопців “Оболоні Бровар”. Ми поїхали на перегляд, брали участь в товариських матчах, в підсумку мене взяли на контракт.

Віра в себе

– Я завжди розраховував на себе, прагнув цього та просто працював. Не знав, що там і як в дорослому футболі. Я вкрай вдячний своєму першому тренеру Олегу Вікторовичу Марущаку, який навчив мене терпіти і чекати свого шансу, багато працюючи. Щоправда, у 20 років вже важко вірилось в те, що вдасться пограти на професіональному рівні. Скажу чесно, в мене були думки закінчити з футболом. Дякую тренерам, що зуміли донести до мене те, що потрібно працювати та чекати свого шансу. Все залежить тільки від вас, не потрібно сумніватись та вагатися: якщо вже обрали футбол, то треба йти до кінця.

Здійснення мрій

– Не пояснити, що відчував, коли зрозумів що мене підписує “Оболонь Бровар”. У мене не було жодних слів, до мене говорять, а я слова сказати не можу. Я так довго до цього йшов, а тут мрія здійснилась і вже просто слів не міг підібрати.

Проблема дитячого футболу

– Де б я не грав у дитячих та юнацьких командах, у 80% випадків від нас просили грати на результат, незалежно від самої якості футболу. Якщо програєш – тренер міг пристойно насипати. А от вперше я відчув, що від нас хочуть саме гри в “Любомирі” після приходу Живого. Тобто він нас просив триматися конкретної тактики та не боятися грати в свій футбол. Те ж я бачу зараз в “Оболоні Бровар-2”, тобто тренери не бояться десь жертвувати результатом задля виховання якісної молоді. А в загальному, на мою думку, в Україні є величезна проблема з довірою до молоді.

        Сила Другої ліги

– Друга ліга суттєво відрізняється від аматорського футболу в першу чергу об’ємом роботи. Тобто тут треба реально дуже багато бігати. Також гравці набагато швидше приймають рішення, як не як це вже професіональний рівень. Фізичну та технічну підготовку тут також треба мати на рівні, щоб проти дорослих чоловіків гідно грати.

Амбітні цілі

– Хотілося б ставати кращим та прогресувати. Звичайно, хочу потрапити на олівець до тренерів першої команди “Оболоні Бровар” та вже там проявити себе. А в ідеалі хотілося б і в УПЛ та десь в Європі пограти. У будь-якому випадку треба працювати, а далі – життя покаже.

Цитата

Олег Мазуренко, головний тренер «Оболоні Бровар», який влітку минулого року і запросив півзахисника до дубля:

– Ми вели Богдана два роки, коли наші 19-річні юнаки виступали в чемпіонаті ДЮФЛУ, де і грали проти “Любомира”. Врешті запросили на перегляд, він себе добре проявив минулого літа на зборах і ми підписали з ним контракт. Проте, хлопець напередодні чемпіонату отримав травму і кілька тижнів змушений був лікуватися.

Швидкий, невисокого зросту, з гарним дриблінгом, може обіграти сам на сам і має непоганий удар. Футболіст мобільний з міцним спортивним характером. Зрозуміло, що йому треба був час для адаптації, адже він не мав досвіду виступу серед професіоналів.

Хоче пробитися в першу команду? Гарно, що має такі цілі. У нього є необхідні дані, щоб зростати і вирости в гарного футболіста. Але все залежатиме виключно від нього у досягненні цієї мети.

Євген Біленький, спеціально для ПФЛ